Сьогодні вже чотири роки ...
Не дні ... не місяці - роки!
Як вільно ми не робим кроки,
Як страх нам сковує думки.
Чотири роки болю й горя,
Чотири роки незнання,
Чотири роки сліз рікою ...
Зруйновані людські життя.
Коли уже кінець настане
Несправедливій цій війні?
Просити ми не перестанем,
Щоб Бог поклав вже край її.
це наш генетичний код, історія та сила.
"Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову мову", - ці слова Ліни Костенко стали лейтмотивом заходів, що відбулися у ліцеї з нагоди Міжнародного дня рідної мови. Протягом святкування учні та вчителі занурилися в атмосферу рідного слова, відкриваючи для себе нові грані солов'їної.
Програма заходів була насиченою та різноманітною, щоб кожен міг проявити таланти:
Поетичний марафон, у якому учні проявляли свої творчі здібності.
Мовні челенджі, вікторини та квести-ігри, літературні читання: Учні змагалися на знання фразеологізмів, усної народної творчості, відгадували забуті українські слова та вправлялися у скоромовках. Переможці довели: знати рідну мову - це модно!
Творчі майстерні: Класні кімнати перетворилися на осередки креативу. Діти створювали плакати, писали есе-роздуми про майбутнє мови та декламували вірші класиків і сучасних поетів, співали пісні, а учні 10-А підготували танець. Найактивнішими були учні 1-Б, 4-А, 7-А та 7-Б класів.
Інформаційні хвилинки: Педагоги згадали не лише про красу української мови, а й про тернистий шлях її становлення, вшанування пам'ять тих, хто боровся за право говорити рідним словом.
Каряка Олександр Васильович, 1971 року народження. Дома на нього чекає дочка.
Янцюк Василь Михайлович, 1975 року народження. Його чекають мама, дружина і діти.
Петрук Володимир Васильович, 1970 року народження. Вдома його чекають мама, дружина і діти.
Лазорак Василь Павлович, 1985 року народження. Його повернення ждуть батьки, дружина і діти.
Аврам Андрій Валерійович, 1985 року народження. Дома на нього чекають батьки, дружина і діти.
Павлюк Іван Іванович, 1975 року народження. Його повернення чекає сестра.
Міщук Василь Васильович, 1981 року народження. Його повернення ждуть батьки, дружина і діти.
Гандзюк Василь Васильович, 1979 року народження. Дома його чекають батьки і діти.
Гаврилюк Михайло Васильович, 1972 року народження. Його повернення жде сестра.
Демидюк Сергій Ігорович, 1985 року народження. Його повернення додому ждуть мама, дружина і діти.
Легоняк Юрій Миколайович, 1995 року народження. Дома на нього чекають батьки, дружина і діти.
Синяк Василь Іванович, 1971 року народження. Його повернення додому жде батько.
Прапор Надії - це нагадування про обов'язок пам'ятати і вірити. Біла смуга прапора - втілює надію на звільнення, свободу та повернення додому, а чорна смуга - символізує страждання і біль, пережиті у полоні.
Пам'ятаймо про них - тих, хто зник безвісти, продовжуємо пошуки, віримо та молімося за їхнє повернення, підтримуймо їхні родини. Просімо у Бога, щоб вони живими і здоровими якнайшвидше повернулися додому, до своїх батьків, матерів, дружин і дітей.
Нехай Господь єднає Україну в мирі та злагоді!
 |  |  |
